Іван Лучук — автор низки збірок, його у свій час назвали найіронічнішим українським поетом. У своїй іронічності він може змагатися хіба що з Юрком Позаяком. Пародійність теж властива йому, як і постмодерна цитація й колажування. У цих двох поетів багато спільного, зокрема й на формальному рівні. Хоча б у жанрі лімерика. Цікаво, що під впливом на тоді єдиного україномовного Позаякового лімерика Лучук написав свій цикл «Галицькі лімерики», а вже під їхнім впливом Позаяк написав свої «Українські лімерики». Наріжним каменем діалогу двох поетів мають бути саме лімерики. Але гостей чекають теж дотепні, але сюрпризи. Зрозуміло, поетичні.

Юрко Позаяк (Юрій Лисенко) народився 9 травня 1958 р. в Києві. Автор поетичної збірки «Шедеври» (1997, 2004), у якій він зібрав майже весь свій поетичний доробок, принаймні все те, що вважав вартим публікації та гідним задекларованої назви. Упорядник «Антології альтернативної української поезії зміни епох (друга половина 80-х – початок 90-х років)» (2001). Належить до літературної групи «Пропала грамота», член Асоціації українських письменників. Живе в Києві. У Юрка Позаяка багато текстів, які, по суті, стали народними, в тому сенсі, що їх масово цитують, навіть не називаючи, чи не знаючи імені автора.

Іван Лучук – народився 24 лютого 1965 р. у Львові. Автор поетичних збірок «Ритм полюсів» (1996, 2007), «Сонетії» (1996), «Паліндромони» (1997), «Тридцять три сонетії» (1998), «Сто одне щось» (2002), «Трохи білого світу» (2005), «Нове та давнє» (2009). Упорядник серії поетичних антологій «Дивоовид». Належить до літературних груп «Лугосад», «Геракліт», «ПУП», член Асоціації українських письменників. Живе у Львові.