"5 серпня цього року минає 125 років від дня народження відомого архітектора Євгена Нагірного. Він походить зі славної родини Нагірних, майже всі члени котрої стали відомими діячами і прислужились в тій чи іншій галузі своїй батьківщині, - зазначила на прес-конференції куратор виставки науковий працівник музею Наталка Філевич. - Довгий час було не бажаним згадувати імена цих людей. Церкви, котрі будували батько (Василь) та син (Євген) Нагірні - їх безліч на теренах усієї Західної України, - залишались довгий час безіменними, а дослідження з україністики професора Василя Лева, що був пов'язаний з Нагірними родинними зв'язками - поховані у спецфондах бібліотек. І лиш наприкінці 1980-х років минулого сторіччя стараннями директора Львівської галереї мистецтв Бориса Возницького до музею потрапив, у складі виморочного майна по смерті Йосифи Флянч - другої дружини Євгена Нагірного, розрізнений архів, який виявився архівом родини Нагірних-Левів. Нагадаю, що Квітка Цісик – теж з родини Нагірних".

За її словами, в архіві виявили проекти Євгена Нагірного, переписку професора Лева, частину бібліотеки Нагірних, багато фотографій.

Як запевнив дослідник архітектурної спадщини Євгена та його батька Василя Нагірних, архітектор Василь Слободян, кожна четверта церква на Львівщині проектована Нагірними, також за їхніми проектами є церкви на Франківщині та в Закерзонні (Польща).

За словами Наталки Філевич, у 2000 р. у Львівській галереї мистецтв була відкрита велика виставка "Нагірні, Леви: історія родини" та видана, разом з сином Василя Лева - Василем Левом молодшим та онукою Христиною, одноіменна книжка. На відкриття приїхали зі Сполучених Штатів син професора з дружиною та четверо їхніх дочок. Цьогорічна виставка приурочена до ювілейної дати Євгена Нагірного і є продовженням дослідження великого архіву цієї відомої родини.

На відкритті виставки також були представники родини Нагірних: правнучки Василя Нагірного, котрі проживають у США, Христина та Олеся Леви.

Виставка триватиме до 24 серпня.

Довiдка

Євген Нагірний (1885-1951рр.) - син Василя Нагірного, визначного галицького архітектора та громадського діяча, одного із засновників коопертивного руху на Галичині. Доробок його батька як архітектора налічує понад 200 церков.

Євген Нагірний по закінченні Львівської політехніки, де вчився у професора І.Левинського, працював разом з батьком, а після його смерті - сам, як вільний архітектор. У 1915 р. був вивезений росіянами разом з іншими закладниками зі Львова і повернувся лише через кілька років. Працював в Кооперативі Інженерних Робіт /К.І.Р./, викладав у школі О.Новаківського, практикував як вільний архітектор, а також намагався сам виховувати маленьку доньку Віру, адже його дружина померла. Проектував церкви. Але вони були інші, ніж його батька або їхні спільні проекти, - бо він поєднував народне зодчество з елементами модерного стилю. Окрім церков, архітектор проектував й громадські та сільськогосподарські будівлі, приватні будинки. За його проектом була побудована Народна Лічниця у Львові; у 1942 р. він виграв конкурс на кращий проект по відновленню церкви Св.Духа, зруйнованої бомбою у 1939р.

Загалом Євген Нагірний є автором проектів понад 400 різноманітних споруд, більшість з яких є збудована. У 1942-44 роках він очолював художньо-промислову школу з українською мовою навчання (тепер Коледж декоративно-прикладного мистецтва ім. І.Труша). По війні викладав у Львівському Інституті декоративно-прикладного мистецтва (тепер Академія мистецтв). Писав працю по барокових пам'ятках Львівщини, яка так і залишилась невиданою.